Меню сайту

ПАМЯТКА

"Пральні порошки"

Історія винаходу прального порошку

Початок історії було покладено 28-річним Фрітцем Хенкелем. 26 вересня 1876 він разом з партнерами заснував компаню Henkel & Cie в Німеччині. Першим продуктом, який був створений в стінах підприємства, стає пральний порошок на основі силікату натрію.

Через рік на ринку з'являється мильний порошок, виробництво якого було успішно налагоджено Ернстом Сігліном.

У 1878 році на світ виходить перший у Німеччині пральний порошок під торговим знаком Henkel's Bleich-Soda (відбілююча сода) У складі порошку містився силікат натрію і сода, а його формула була винайдена Фрітцем Хенкелем.

У 1883 році розширюється асортимент компанії, тепер на додачу до основного продукту - пральному порошку додаються: засоби для підсинювання білизни, крохмаль.

А в червні 1907 з'являється перший в світі порошок для прання одягу в автоматичних пральних машинах, порошок назвали Persil.

Під час Першої Світової війни різко збільшилася потреба в миючих і чистячих засобах, в тому числі і у пральному порошку, але сировини не вистачало. Тоді німецькі хіміки знову вчинили чудо, в 1916 р. Понтер винайшов пральний порошок на синтетичній основі. Це миючий засіб планували використовувати у виробництві і навіть не припускали, що його стануть використовувати дома. Але в 1933 році компанія «Procter & Gamble» справила фурор в Америці завдяки синтетичному пральному порошку «Dreft».

У Росії перший синтетичний пральний порошок з'явився на вітринах магазинів у 1953 г і носив назву «Новина». Його виробництво було налагоджено на Казанському хімічному комбінаті, а попит на даний пральний порошок побив усі рекорди.

Різкий стрибок у виробництві прального порошку припав на 2010 рік, настав активний розвиток цієї галузі. Тільки в Росії було вироблено майже мільйон тонн різних пральних порошків, ¼ від усього обсягу була вивезена в Казахстан, Україну, Білорусь. Так само в 2000х роках почали виробляти «рідкий пральний порошок».

Зараз, до найбільш актуальних проблем сьогодення, від вирішення яких залежить майбутнє людства, відносять проблеми забруднення довкілля. Останні десятиліття особливо стало прогресувати забруднення всіх складових гідросфери – океанів, морів, річок, ставків, боліт, підземних вод.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, зараз доступ до питної води мають 89 % населення Земної кулі. При цьому 783 млн. людей змушені користуватися забрудненими джерелами.

Близько 70 % поверхневих вод України і значна частка запасів підземних, втратили своє

значення як джерела питного водопостачання і не відповідають встановленим нормативам якості питної води. Майже всі водні об’єкти відносяться до забруднених та дуже забруднених.

Найбільшим фактором впливу на поширення забруднення водойм є якість зворотних вод, які скидаються водокористувачами. Одним з найнебезпечніших компонентів стічних вод є синтетичні мийні засоби, що містять поверхнево-активні речовини (ПАР), фосфати та інші складові. Об’єм мийних засобів, які реалізуються на споживчому ринку України, складає 350-380 тис. тонн в рік.

Більшість каналізаційних мереж та споруд в Україні не працюють належним чином, 60 % загального фосфору, що міститься в мийних засобах, потрапляє з каналізаційними стічними водами до водойм.

Впродовж останніх років збільшуються середньорічні показники вмісту у воді біогенних речовин, втому числі фосфатів.

Що ж шкідливого може міститися у сучасних пральних засобах?

Фосфати й екологія

При попаданні стоків від прання з пральним порошком у водойми фосфати починають діяти як добрива і викликають інтенсивне розмноження синьо-зеленихводоростей, «Урожай» водоростей у водоймах починає рости не щодня, а щогодини, що призводить до різкого зниження вмісту розчиненого кисню, сприяє підвищенню евтрофікації (цвітінню) водойм та призводить до масової загибелі гідро фауни. Хоча тут не можна не враховувати і дію фосфатних добрив, які теж потрапляють у водойми з підземними водами.
ПАР, що містяться у складі синтетичних миючих засобів, утворюють плівку на поверхні води, що утруднює доступ кисню і призводить до загибелі водних організмів.

ПАР також негативно впливають на організм людини: змінюють структуру і проникність біологічних мембран, що спричиняє найбільш виражені ефекти з боку центральної нервової системи, органів дихання, травного каналу, крові.

ПАР мають сенсибілізуючу дію, здатні викликати алергічні реакції.

Крім того, вони можуть посилювати токсичну, канцерогенну, мутагенну дію інших хімічних речовин при комплексному та комбінованому надходженні до організму. Особливо агресивно в своїх діях аніонні ПАР, які здатні викликати порушення імунітету, розвиток алергії (особливо у дітей), ураження мозку, печінки,нирок, легенів .

У більшості і країн світу (більше 40 країн) ще в 80-90-і роки минулого століття були введені законодавчі обмеження на використання фосфатних пральних порошків. Базовим законодавчим документом Євросоюзу на даний час є новий Регламент Regulation (EU) № 259/2012, затверджений 14 березня 2012 року, який доповнює регламент № 648/2004. Згідно з цим регламентом, в країнах Євросоюзу з 30 червня 2013 року введено обмеження на вміст фосфору у пральних порошках – не більше 0,5 грама фосфору в рекомендованій кількості мийних засобів в основному циклі процесу прання .

В Україні станом на 2013 рік на ринку переважали порошки з високим вмістом фосфатів.

Середня масова частка фосфатів у складі пральних порошків, які вироблялися в Україні складала 15 – 30 %. Більша частина імпортованого в Україну порошку містила фосфати. Загалом, частка безфосфатних пральних порошків на ринку України складала лише близько 2 – 3 %. Частка миючих засобів, які містять 30 – 60 % фосфатів складала близько 5 %; тих, що містять 15 – 30 % фосфатів – 45 % .

З метою зменшення надходження фосфатів до навколишнього природного середовища Постановою Кабінету Міністрів України выд 12.06.2013 № 408 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717”, затверджено нову редакцію Технічного регламенту мийних засобів, яка набула чинності 26.12.13. Основною ціллю прийняття Постанови є приведення положень Технічного регламенту у відповідність до стандартів Регламенту Європейського Парламенту та Ради 648/2004/ЄС від 31 березня 2004 р. про мийні засоби, зокрема, щодо обмеження використання фосфатів при виробництві мийних засобів: в Україні з 26.12.14. вводиться обмеження на вміст фосфатів і інших сполук фосфору в пральних порошках – не більше 0,5 г в рекомендованій кількості прального порошку для використання в основному циклі процесу прання у жорсткій воді для стандартного завантаження пральної машини .

Таким чином, 2014 рік – рік значних змін у сфері державного регулювання виробництва, імпорту та реалізації на території України пральних порошків, появи значної кількості нових продуктів.

При цьому, актуальною проблемою були дослідження асортименту синтетичних мийних засобів, представлених на ринку України та визначення їх впливу на живі організми.. Такі дослідження за темою ”Екологічні аспекти використання пральних порошків” проводилися спеціалістами Житомирського національного агроекологічного університету та інституту сільського господарства Полісся НААН України. Результати досліджень викладені у збірнику матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції "Наука. Молодь. Екологія."в рамках І Всеукраїнського молодіжного з’їзду екологів.

Для проведення токсикологічних досліджень було обрано 4 пральні порошки, які відрізняються за рецептурним складом: безфосфатний порошок „Gala”, порошок з низьким вмістом фосфонатів (до 5 %) “Ariel”, порошок “Sarma”, що містить 5-15 % фосфатів і до 5 % фосфонатів, і порошок „Ушастый нянь”, що містить 15-30 % фосфатів. Концентрації миючих засобів були підібрані у відповідності до інструкцій виробників з використання засобів для прання в автоматичних пральних машинах у жорсткій воді, враховуючи, що на стандартний цикл прання у сучасній пральній машині використовується в середньому 50 л води.

Токсичність порошків оцінювали біологічним методом. Для експерименту відібрали водних тварин і рослин, які широко використовуються в якості біоіндикаторів: водяний ослик (Asellusaquaticus), личинки (мотиль) комара-дзвінця опушеного (Chironomus plumosus), ряска мала (Lemna minor L.). Стан дослідних груп оцінювали в порівнянні з контрольними групами. Оцінювали кількість живих тварин, їх зовнішній вигляд і поведінку. Стан ряски оцінювали за кольором листкової пластинки, а також за довжиною і станом корінців.

Вплив розчинів порошків на наземні рослини оцінювали за проростанням насіння пшениці звичайної (Triticum aestivum Linn.) і подальшим розвитком паростків.

За результатами досліджень найбільш виражений токсичний вплив із досліджених порошків на личинки комара-дзвінця мав розчин порошку „Ariel”, найменший – розчин порошку „Ушастый нянь”. На водяних осликів найбільш виражений токсичний вплив мали порошки „Ariel” і „Sarma”.

Таким чином,встановити кореляцію між токсичністю порошку і вмістом фосфатів неможливо, оскільки найбільшу токсичну дію проявили порошки з середнім вмістом сполук фосфору.

Із розведених розчинів порошків найсильнішу токсичну дію на рослини справляє порошок „Ariel”, найменшу токсичну дію на рослиниряски проявляє без фосфатний порошок „Gala”.

Оскільки синтетичні миючі засоби можуть потрапляти із стічними водами на поверхню ґрунту (наприклад, у сільській місцевості), провели дослідження впливу розчинів пральних порошків на проростання насіння і розвиток пшениці звичайної. Було встановлено, що розчини всіх досліджених порошків справляють різко виражену токсичну дію у концентраціях, які еквівалентні концентраціям порошку в зливних водах, що потрапляють до каналізації після процесу прання: насіння пшениці в цих розчинах не проросло.

Одже, розчини всіх досліджених порошків проявляють гостру токсичну дію на рослини пшениці звичайної.

Таким чином експериментально було встановлено, що безфосфатні порошки також справляють істотний негативний вплив на живі організми. Вода, яка потрапляє до каналізації після прання як фосфатними, так і безфосфатними порошками при використанні їх згідно інструкції виробників, справляє гостру токсичну дію на живі організми, причому гостра токсична дія безфосфатних порошків вища, ніж фосфатних: із досліджених порошків найбільший негативний вплив на живі організми справляв порошок “Ariel”, що має низький вміст фосфонатів.

Сучасні пральні порошки є складною сумішшю різних хімічних речовин, і зробити однозначний висновок, яка з складових порошку має той чи інший вплив на організми, досить проблематично.

Для комплексної оцінки впливу порошків необхідно враховувати весь комплекс факторів, таких, як підсилення токсичної дії одних компонентів іншими, провести довготривалі дослідження прямого і опосередкованого впливу порошків на різні живі організми, визначення токсичної дії при довготривалому впливі низьких доз, визначення часу збереження токсичної дії при потраплянні у навколишнє середовище тощо.

Таким чином, обмеження вмісту фосфатів у пральних порошках має привести до зниження рівня евтрофікації водойм, однак не вирішує всі проблеми, пов’язані з забрудненням водойм синтетичними мийними засобами.

Потребує свого вирішення проблема вдосконалення складу існуючих і пошук нових альтернативних безпечних миючих засобів, що містять менш шкідливі ПАР та інші компоненти.

Фосфатні чи безфосфатні пральні порошки?

В Україні спроба поступового зменшення кількість фосфатів у миючих засобах та згодом повна заборона використання синтетичних миючих засобів, що містять фосфати була оголошена Міністерством економічного розвитку і торгівлі у законопроекті «Про державне регулювання синтетичних миючих засобів і товарів побутової хімії».
Згідно з документом, масова частка фосфатів із 1 січня 2013 року повинна була становити не більше 17%, із 1 січня 2015 року - не більше 10%, із 1 січня 2018 року - не більше 5%. Порушення положень законопроекту в цій сфері призведе до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Проте законопроект не був проголосований.

Чим небезпечні миючі засоби для людини?

Світова наука класифікує миючі засоби, особливо пральні порошки, як найбільш небезпечні хімічні речовини для життя людини та навколишнього середовища серед тих, з якими вона контактує в побуті.
Основні діючі речовини всіх пральних порошків (і фосфатних, і безфосфатних) - поверхнево-активні речовини (ПАР), які сприяють кращому видаленню бруду. Вони зменшують поверхневий натяг між водою і забрудненою поверхнею. Тобто, вода краще промочує тканину чи тіло людини і бруд краще видаляється.

Це дуже токсичні речовини, шкідливі для організму людини. Вони здатні осідати й накопичуватися в органах. Наприклад, у мозку «осідає» близько двох відсотків загальної кількості ПАР, що потрапили на не-захищену шкіру, у печінці - 0,6 відсотка.
ПАР також негативно впливають на організм людини і діють подібно до отрут: у легенях викликають емфізему, ушкоджують клітини печінки, порушують передачу нервових імпульсів, зумовлюють зміни фізико-хімічних властивостей крові та порушують імунітет. ПАР мають сенсибілізуючу дію, здатні викликати алергічні реакції.

Крім того, вони можуть посилювати токсичну, канцерогенну, мутагенну дію інших хімічних речовин при комплексному та комбінованому надходженні до організму. Особливо агресивно в своїх діях аніонні ПАР (на пачках пральних порошків їх позначають а-ПАР), які здатні викликати порушення імунітету, розвиток алергії (особливо у дітей), ураження мозку, печінки,нирок, легенів .

Це одна з причин того, що у країнах Західної Європи накладені суворі обмеження на використання аніонних ПАР у складах пральних порошків. У кращому випадку їхній вміст не повинен перевищувати 2-7 відсотків.

За інтенсивністю піноутво-рення під час прання можна робити висновок про наявність аніонних ПАР у пральному порошку. Чим вища піна, тим вища концентрація цих речовин. Взагалі визначення висоти піни як критерію якості миючого засобу - один із розповсюджених міфів, що виникли ще в часи використання примітивних сортів господарського мила. Велика піна у пральних порошках - це красиво, але в ній багато ПАР.

Говорять, крапля нікотину вбиває коня. Не відомо, наскільки це точно, але є науково доведений факт: сто грамів ПАР теж убивають коня вагою 300 кг протягом доби. (15-40% фосфатів, на ПАР - 50-60%).

Тобто півпачки прального порошку може вбити коня.

У більш ніж п'ятдесяти розвинених країнах світу введені законодавчі обмеження чи повна заборона на застосування фосфатних пральних порошків (країни Західної Європи, Японія, Південно-Африканська республіка, Тайвань, Гонконг, Таїланд). У Німеччині взагалі передбачена кримінальна відповідальність за використання фосфатних пральних порошків.

Причина такої настороженості викликана тим, що наявність фосфатних добавок у них зумовлює значне посилення токсичних властивостей ПАР. Вони не тільки підсилюють їх проникнення через шкіру, але й збільшують накопичення цих речовин на волокнах тканин, сприяють такому міцному зчепленню аніонних ПАР з тканиною, що навіть десятикратне полоскання в гарячій воді не приводить до повного звільнення одягу від них.

Вовняні, напівшерстяні і бавовняні тканини найсильніше утримують ПАР. У середньому, потенційно небезпечні концентрації ПАР зберігаються на тканинах до чотирьох діб. Таким чином, створюється вогнище постійної інтоксикації усередині самого організму.

Міцно закріпившись на одязі, молкули аніонних ПАР при стиканні зі шкірою відносно легко переносяться на її поверхню і всмоктуються усередину, починаючи свій руйнівний маршрут по організму.

Чи безпечні безфосфатні порошки?

Екологічно і фізіологічно «м'які» безфосфатні порошки теж містять ПАР, але значно менше, ніж фосфатні. А фосфатних, ен-зимних і хлорних добавок узагалі немає.

Фосфати в них заміняє цеоліт. Його використовують у Європі. В Україні є аналог - мінерал трон, знайдений у Криму кілька десятків років тому, але не розроблений. Проте науково не підтверджено, що цеоліт кращий і безпечніший за фосфати.

Цеоліт - це досить великі малорозчинні крупинки, які залишаються на одязі, білизні після прання на довгий час. Він «цементує» тканину, робить її більш щільною. Цеоліт ніби влипає у тканину, його важче виполоскати, ніж фосфати, навіть у гарячій воді.

Безфосфатні порошки - теж не ідеальний вихід, адже цеоліт створює невидимі мікропошкодження шкіри, проникає в організм і накопичується в ньому. Досі серйозних медичних досліджень впливу цеоліту на організм людини майже не проводилося.

Як правильно вибирати пральний порошок?

Пральними засобами користуються усі, це неминуча доля побутової хімії в нашому житті. Тому, обираючи чим прати, необхыднл звертати увагу на те, щоб засіб був максимально гіпоалергенним і нетоксичним. Сьогодні майже у кожному супермаркеті можна зустріти засоби для прання із зниженим вмістом шкідливих речовин або екологічно чисті засоби, які не містять фосфатів, ензимів, відбілювачів і синтетичних ароматизаторів. Такі засоби будуть коштувати не на багато дорожче від звичайних, але застосовуючи їх ми, на самперед, дбаємо про завтрашній день.

Вибираючи пральний засіб, необхадно користуватися наступними правилами:

- Уважно ознайомитися зі змістом упаковки.

На упаковці якісного і нефальсифікованого прального засобу обов'язково вказуються хімічні компоненти, що входять до його складу. По них можна судити, в якій кількості міститься в засобі ПАР і інші небезпечні для здоров'я і екології речовини. У разі відсутності цих даних на упаковці їм краще не користуватися.

При купівлі треба пам'ятати, що вартість порошку підвищує наявність натуральних природних ферментів та ПАР, які значно дорожчі за синтетичні.

- Потрібно запитати наявність сертифікату на вибраний продукт.

Копія такого документу має бути у продавця, якщо продукція завезена офіційно, і її нешкідливість підтверджена лабораторними випробуваннями. Зараз на нашому ринку багато підробок, які не мають документації, що підтверджує їх походження і склад.

Необхідно пам'ятати, що порошки з фосфатами і змістом ПАР більш ніж 5% небезпечні для здоров'я. Нажаль, саме порошки з маркуванням "ПАР більш ніж 5%%, але менше як 15%" заполонили ринок миючих засобів у нас в країні.

- Бажано купувати екологічно безпечні миючі засоби.

До складу екологічно чистих засобів не входять штучні (синтетичні) ароматизатори, барвники, фосфати, вони безпечні в побуті і не завдають шкоди довкіллю.

Більш безпечними є е рідкі засоби. Вони не містять фосфатів. Крім того, при використанні рідких та гелеобразних засобів відсутній пил від прального порошку, який залишається у повітрі під час прання до 20 хвилин. Саме він може спровокувати алергію.

Що робити?

Звичайно, важко зразу відмовитись від звички використовувати фосфатні порошки. Але можна зменшити їхній шкідливий вплив на організм.
Відомо, що більшість сучасних порошків мають високу миючу здатність.

Слід зазначити, що чим нижче рівень рН, тим гірше пере порошок, і чим вище його рівень, тим порошок більш агресивний стосовно рук і тканин (білизна, наприклад, буде швидше зношуватися).

Потрібно суворо дотримуватися рекомендацій виробника, інформації, вказаної на упаковці, не перебільшувати кількість порошку і обов'язково виключити контакт незахищених рук та інших частин тіла з розчином порошку - насипати його в гумових рукавичках, одягати марлеву маску.

Ретельно (більше восьми раз) виполіскувати випрані речі, використовуючи при цьому тільки гарячу (не менше 50-60 градусів) воду. У холодній воді фосфати та аніонні ПАР практично не виполіскуються. Потрібно намагатися не знаходитися тривалий час у приміщенні, де відбувається процес прання, і по можливості забезпечити гарне провітрювання всієї квартири. Після прання провести вологе прибирання в квартирі і ретельно вимити руки у великій кількості теплої води.

Сучасні зміни правових засад здійснення державного регулювання у сфері поводження із синтетичними миючими засобами та товарами побутової хімії мають важливі позитивні наслідки порівняно з роками, коли більшість порошків, представлених на ринку України, містили максимальну кількість фосфатів.

Зараз намітилася тенденція до зростання частки безфосфатних порошків.

Забезпечення жорсткого контролю на державному рівні за дотриманням вимог нової редакції Технічного регламенту мийних засобів сприяє захисту конституційних права громадян на життя і здоровя, на забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України внаслідок поступового зниження вмісту фосфатів у природних водоймах, зниження евтрофікації водойм, підвищення якості води.

На жаль, не дивлячись на впровадження на Україні нових, більш безпечних рецептур пральних порошків, проблема безпеки все ще остаточно не вирішена.